Мені соромно, але цієї п'ятниці я був перший раз у Національній філармонії. Соромно було не тільки за себе, але в цілому за нашу країну. За країну, яка має такі таланти та не дбає про них, навіть, гірше.
Достатньо цікава рецензія щодо виступу українських відомих музикантів в Національній філармонії є від "Комерсант-Уікенд". Однак, я б хотів привернути увагу до політичного підґрунтя та державної політики щодо підтримки розвитку культури. А точніше - про її відсутність.
Як колись, я вже писав про Національний художній музей, то подібні емоції мене наповнювали і під час відвідування Національної філармонії: наскільки багатими талантами володіє Україна, і наскільки бездарно вона ними користується. Не розкриває, або навіть перешкоджає їхньому розкриттю. Скандал біля Національної опери України з Денисом Матвієнком тому самий яскравий приклад.
Відчуття від відвідування Національної філармонії двоякі. З одного боку, неперевершене враження від гри музикальних віртуозів. З іншого боку, розгубленість від інфраструктури та організації. По-перше, білети на Національну філармонію неможливо купити через Інтернет, що для Києва є достатньо критичним: не кожний може доїхати та купити їх попередньо. Та і навіщо витрачати марно час в умовах розвитку Інтернет-технологій?! По-друге, промоушн: якщо б я не отримав особисте запрошення від знайомих, навряд чи я пізнав про таку подію. Панове, де реклама? Де просування української культури? Де просування серед таких як я - неспеціалістів, "пересічних українців"? Я б навіть зазначив суттєву відмінність між тим, як підтримується це з боку української влади, та іноземної. В України наразі суттєво відчувається вплив російської культури. Ця подія відбувалася за підтримки... італійців! Зрозуміло, бо то лунала музика відомих італійських композиторів. Однак, де українська державна підтримка?
Часткова незаповненість залу на фоні вартості (40-80 грн.!) при такій "зірковості" наводить на роздуми, що нікому ТАМ це не потрібно. Чомусь "піпл хаває" попсу та інше, яке коштує сотні та тисячі гривень, в той час чисельність прихильників класичної музики зменшується. Чому ніхто в Національній філармонії не зробив галасу щодо цієї події, щоб були черги до каси, щоб вартість на такий виступ був би не менший за виступ сучасних зірок. Як це існує за кордоном. Бо опера, філармонія, висока культура завжди були вотчиною еліти. В даному випадку за такої ціни можна було б забезпечити аншлаг.
Інше враження мало закриття події: бабулі, як нічні вартові, стрімко вимикали світло після закінчення концерту, незважаючи на те, що ти ще не виходив, з таким "совдеповським" поглядом: "геть звідціля, мені додому вже треба".
На мій погляд, ТАМ треба змінювати все і негайно: як від штор до керівництва. Як і принципи формування української політики розвитку культури. Ну неможливо за попередні досягнення давати дивіденди на декілька десятиліть чиновникам і, можливо, українським культурним діячам, і в той самий час залишати на кілька десятиліть завмерлим українську культуру. Такі антиквариати, які під пилом, вже не розуміють ні сучасних течій, ні технологій, не можуть адаптуватися до сучасної молоді, серед якої треба пропагандувати класичну музику та класику. Вони або не розуміють, або паразитують українську культуру. Скандал біля відомого на увесь світ Матвієнка, іміграція та світове визнання українських молодих талантів (наприклад, Кирила Карабіца) тому підтвердження: в нас або не дають розвиватися, або просто знищують "вискочок". Пасивність з боку міністру культури свідчить про повну пасивність держави. І тому вирік - ганьба такій владі. В цілому, резюмуючи, хотів би порадити: треба негайно змінювати ситуацію: по-перше, давати "всі карти в руки" молоді, суспільно та експертно визнаним культурним діячам. Хоч треба ставити віковий ценз на керівні посади. По-друге, треба зменшувати державне фінансування таких закладів з боку державного бюджету, тим самим мотивуючи заробляти гроші за рахунок більшої активності та конкуренції серед українських талантів. В цілому, я впевнений серед українських діячів є "пілюлі", лише питання в тому, щоб українська влада слухала не тільки "кримінальний шансон" і самих себе, а й їх. І діяло. І тоді ми будемо мати ще більше популярності української культури, ще більш відомих серед українського суспільства українських музикантів, композиторів. Ще більше світу відомих українських талантів. Ще більше знання про Україну.
Комментариев нет:
Отправить комментарий